Народний депутат VIII скликання та президент Благодійного фонду «Придунав’є»Олександр Урбанський розповів про зміну підходу Кабінета міністрів до формування громад і про те, як це позначиться на житті Придунав’я.

Незадоволений досягнутими результатами добровільного об’єднання міст і сіл, Кабмін вирішив перейти до звичного для себе способу управління – ламанню усього і вся через коліно. Сказати, що я здивований? Ні – просто якось прикро і неприємно…

Усе відбулось дуже буденно для нашої країни. Спочатку дали інструменти і на ходу дописували інструкцію, періодично докорінно усе в ній змінюючи. Потім включили маніпуляції і шулерство, коли в новому фінансовому році раптом вирішили перекинути фінансування ПТУ і багатьох інших установ на новостворені громади, не надавши ні відповідного фінансового ресурсу, ні відповідного джерела поповнення бюджету. А потім почались ігри з субвенціями та базою оподаткування місцевих рад – якісь субвенції урізались, робились спроби забрати податки з місцевого рівня до Києва і т.д.

І, звичайно ж, на всіх етапах були відсутні прозорість та ясність. Керівництву міст і сіл, та й самим громадянам, пропонували об’єднуватись, але не надавали інформації про подальші плани уряду: коли, що і як саме буде змінюватись. Звісно, далеко не всі керівники ризикнули влазити в ініційовані урядом незрозумілі афери, вважаючи за краще почекати поки все з’ясується. І їх можна зрозуміти, адже саме на їх плечах в кінцевому рахунку лежить відповідальність за добробут громади і комфортність проживання в ній.

До того ж, з перших днів реформи різні сили вдавались до різноманітних маніпуляцій та методів тиску задля створення зручної для себе конфігурації об’єднання, абсолютно незважаючи на думку жителів цих населених пунктів. Доходило до фальсифікації документації, необхідної для об’єднання. Наприклад, в облдержадміністрацію заходили документи про те, що в селі пройшли громадські слухання, на яких мешканці дали “добро” об’єднанню з іншим селом. Потім вони передавалися в Одеську обласну раду, і депутати облради від цих сіл були шоковані, оскільки ніяких слухань в селі насправді не проводилось, а жителі взагалі хотіли об’єднатись не з тим селом, яке зазначене в “документі”. Такі випадки траплялись не раз, і не два…

Ще складніше просувалось об’єднання громад в нашій багатонаціональній Бессарабії, де компактно проживають представники різних національностей, і де питання яке село (а, відповідно, і чий представник) стане головним набувало дещо іншого і вельми небезпечного забарвлення…

Зрештою депутати Одеської обласної ради прийняли, на мій погляд, досить зважене рішення – включати на об’єднання лише ті села, які точно самі хочуть об’єднатись і до документів яких немає зауважень. Це дозволило уникнути соціального вибуху у вкрай напруженій ситуації.

Зараз же Кабмін громогласно звинувачує депутатів в тому, що вони мало не саботують їм реформу. При цьому пенька у власному оці в уряді, звичайно ж, не помітили. Але в цьому теж немає нічого нового, на жаль…

Мабуть, тут потрібно внести деякі пояснення – особисто я двома руками за проведення цієї реформи і неодноразово публічно про це заявляв. Оскільки ідея укрупнення населених пунктів і надання їм більш широких повноважень та відповідних ресурсів, на моє глибоке переконання, абсолютно правильна і навіть безальтернативна. Але думка людей, з огляду на серйозність питання таі відсутність можливості вийти зі складу об’єднання, якщо щось піде не так, має бути визначальною! Не можна нав’язати людям свою волю, а потім поїхати, залишивши людей наодинці із виникшими проблемами.

Саме тому я зі своєю командою інформував керівництво населених пунктів мого виборчого округу про можливості, які надаються добровільним об’єднанням громад. Ми проводили відповідні наради для керівників сіл. Ми навіть організували поїздку сільських голів у Балту, щоб безпосередньо ознайомити їх з передовим досвідом громади, до складу якої увійшли усі населені пункти району, а також надати можливість самим задати питання своїм колегам, які працюють в нових умовах.

Але нічого з цього не спонукало жителів наших населених пунктів до об’єднання. Вони сказали своє слово, і я, на відміну від Кабміну, не вважаю за можливе тиснути на них, щоб вони його змінили.

Так що ж тепер буде? Кабінет міністрів розпочне примусово об’єднувати міста та села, незважаючи на думку їхніх мешканців і керуючись лише своїми нормативними показниками. Загалом, епоха добровільності закінчилась. І це дуже сумно, оскільки ігнорування позиції людей ні до чого доброго не призведе.

Що ж відбуватиметься з нашим регіоном?

В Ізмаїльському районі планується створення єдиної громади з центром у Саф’янах, до якої увійдуть усі населені пункти району. Виняток становитиме місто Ізмаїл, яке залишиться в нинішніх кордонах і до складу ОТГ не входитиме.

Що стосується Ренійського району, то тут також хочуть створити єдину громаду з центром в м. Рені.

А ось в Болградському районі планують створити три громади. До Болграду приєднаються навколишні села Табаки, Кубей, Залізничне, Виноградівка та Владичень. У Городненську ОТГ увійдуть Нові Трояни, Дмитрівка та Олександрівка. А найбільша, третя ОТГ буде створена в складі Василівки (центр), Баннівки, Голиці, Виноградного, Оріхівки, Калчева, Каракурта і Криничного.

Ще раз зазначу, що ніхто ні у кого думки вже не питає. І, таким чином, Кабмін бере на себе усю повноту відповідальності (сподіваюсь, не безвідповідальності) за майбутнє цих громад і їх мешканців. Хочеться сподіватися, що воно буде безхмарним!

Але деякі моменти все ж змушують мене сильно в цьому сумніватись.

Перш за все, це триваючі спроби уряду вести нечесну і непрозору гру. Кабмін планував у 2019 році відібрати у місцевих бюджетів і замкнути на Київ ті нечисленні джерела доходів, які дозволили нашим містам і селам вперше за багато десятиліть почати приводити свої громади в порядок: міняти вікна і двері на сучасні енергозберігаючі, зайнятись утепленням бюджетних установ для зменшення витрат на опалення, провести ремонти доріг і почати благоустрій територій. І лише завдяки принциповій та наполегливій позиції мого брата Анатолія Урбанського з великими труднощами вдалось переконати парламентську більшість відмовитись від цієї ідеї, яка могла стати смертельною для місцевого самоврядування нашої країни.

А ось зовсім недавно з’явилась нова напасть – уряд вирішив під кінець року відібрати у місцевих бюджетів субвенції на соціально-економічний розвиток, тобто, гроші з держбюджету, які спеціально передбачені на розвиток територій. Особливо обурює те, що багато населених пунктів в рамках субвенції вже почали проводити заплановані роботи, а тепер ці гроші у них відбирають, залишаючи з великим боргом перед виконавцем робіт.

Як в таких умовах можна говорити про будь-яку державну політику в сфері децентралізації, якої так люблять хвалитися наші чиновники, якщо на місцях керівники не можуть елементарно спланувати свою роботу? І що ж це за посилення місцевого самоврядування, коли у населених пунктів відбирають останні джерела доходу, але при цьому не зменшують покладені на них витрати? Втім, питання, мабуть, риторичні…

Ще раз підкреслю – з самого початку реформи я заявив, що підтримаю будь-яке рішення жителів про об’єднання. Тільки жителі повинні вирішувати з ким і як вони хочуть об’єднуватись, оскільки це їхній населений пункт, їхній будинок. І, як показав час, я мав рацію, оскільки замість нормальної роботи з громадами, що об’єднались, уряд затіяв нечесну гру, на кону в якій добробут і доля громадян.

Ми завжди були і будемо на стороні людей! Обіцяю – ми докладемо всіх зусиль, щоб і надалі захищати та відстоювати інтереси громадян!

Нагадаємо, раніше Олександр Урбанський висловив свою позицію стосовно можливого продажу землі сільскогосподарського призначення.