– Олександре Ігоровичу, ви були народним депутатом України VIII скликання, приймали знакові для країни рішення… Як ви оцінюєте нинішню політичну і соціально-економічну ситуацію в країні?

– Так, дійсно, саме наше скликання парламенту ініціювало проведення найважливіших реформ, на яких зараз піариться вже новий уряд.

Наприклад, реформа децентралізації, яка призвела до наповнення обласного бюджету, а також бюджетів наших міст і сіл. Також моя активна робота дозволила залучити кошти з державного бюджету, що в рази збільшило обсяги будівництва та ремонту об’єктів соціальної сфери.

Сьогодні в Ізмаїлі закінчується будівництво Палацу спорту та дитячого садка «Світлячок». В Рені з’явився чудовий міський парк. Відкриті та вже працюють амбулаторії в Старій Некрасівці та Саф’янах. На підході амбулаторія в Кирничках. Ми здійснили утеплення фасадів шкіл і дитячих садків у нашому регіоні, облаштували внутрішні шкільні двори…

Важливим для нашої країни є закон про дорожній фонд, над яким я активно працював. Завдяки йому були відновлені та побудовані трасса М-15, ренійська окружна та багато інших доріг.

В цьому законі закладено механізм, який нинішня влада називає «Великим будівництвом» і намагається поставити собі в заслугу, хоча не має до нього ніякого відношення. Цей закон створив в бюджеті дорожний фонд з чіткими джерелами поповнення, і кошти з цього фонду згідно із законом не можна використовувати на якісь інші цілі, окрім ремонту і будівництва доріг державного і місцевого значення. Механізм дорожнього фонду передбачає збільшення суми будівництва з року в рік. Наведу конкретні цифри. У перший рік функціонування фонду була закумульовано близько 35 млрд гривень. В цьому році ця сума зросла до 65 мільярдів. І ці розповіді про те, що в бюджеті закладені величезні суми на грандіозне будівництво доріг – це ні що інше як піар на чужих заслугах.

І це лише деякі з наших досягнень. А можна ще ж сказати про ті зміни, які принесли реформи освіти, Збройних сил України (зокрема, харчування в армії, на якій недавно піарився президент), і багато інших…

– Як ви оцінюєте нинішню політичну і соціально-економічну ситуацію в країні?

– Суть запланованих реформ істотно змінили, а десь від них залишилась лише назва…

Непрофесіоналізм нинішньої монобільшості полягає також і в нездатності виробляти комплексні рішення. В результаті замість системної роботи відбувається хаотичне гасіння повсюдно виникаючих «пожеж» і спроба продавити непідготовлені, сирі рішення.

Плачевним прикладом є протидія пандемії COVID-19. Зміна міністрів охорони здоров’я, непослідовність рішень уряду призвели до тотальної неготовність лікарень та незахищеності лікарів. Наведу приклад – 70 млн гривень, передбачених в бюджеті на реконструкцію Ізмаїльського аеропорту, були спрямовані на боротьбу з пандемією. Але по факту, наші лікарні нічого не отримали.

Лише активна робота з боку благодійних фондів, таких як клуб «Ротарі Ізмаїл», фонд «Корпорація монстрів», Благодійний фонд Урбанського «Придунав’є» та небайдужих громадян забезпечили медиків захастом та обладнанням по сьогоднішній день.

У підсумку ж ми отримали серйозне падіння економіки, збільшення частки запозичень в бюджеті країни, сумнівні рішення влади, які відчувають на собі усі громадяни України. Я маю на увазі, перш за все, закон про продаж землі. Треба сказати прямо – слуги вкрали землю у мешканців сіл.

А про подальшу ініціативу оподаткування у 6 тисяч гривень пайовиків, особливо в умовах посухи в Бессарабії в цьому році, навіть говорити не хочеться – це пряма спроба натиснути на людей, щоб вони продавали свої паї великим агрохолдингам та різним спекулянтам… В умовах посухи, держава не надала жодної допомоги постраждалим аграріям. І сьогодні кожен третій малий фермер знаходиться на межі банкрутства.

Якщо чесно, я радий, що саме мій брат, маючи величезний досвід робіт в місцевому самоврядуванні, та його колеги по фракції «ЗА МАЙБУТНЄ» гідно протистояли більшості, відстоюючи інтереси наших виборців.

Це далеко не всі проблеми, які існують на даний момент в нашій країні. Але загалом можна сказати, що ті надії, які покладалися на слуг громадянами, канули в Лету. Ми не бачимо ні залучення інвестицій, ні високих зарплат у вчителів, ні обіцяного закінчення «епохи бідності».

– Як ви вважаєте, чому влада не прислухається до критики? Вона не вважає аргументацію вагомою чи це банальний непрофесіоналізм?

– Непрофесіоналізм нинішньої монобільшості і, як наслідок, її нездатність оцінити справедливість озвучуваної критики є першою і головною причиною.

Другою причиною, на мій погляд, є зацикленість на власному рейтингу. Мені здається, що монобільшість панічно боїться визнати власні помилки, як і те, що колеги з інших політичних сил їх підправили. Може, побоюються, що їхній рейтинг знизиться, а у тих, що запропонували правильне рішення, підвищиться? Не знаю… Але у підсумку вони завжди швидше продавлять свій варіант законопроекту, навіть якщо він неправильний і загрожує громадянам безліччю проблем, аніж підтримають більш вивірений законопроект інших політичних сил…

Третя причина – залежність від іноземних кредиторів та міжнародних фінансових спекулянтів, що, знову ж таки, є наслідком нездатності уряду приймати вивірені рішення в інтересах держави. По суті, країна перейшла під зовнішнє управління.

Отже, бачимо повне дилетантство влади та її цілковиту залежність від міжнародних фінансових спекулянтів. Я бачив зовсім іншу роботу парламенту. І мені відверто соромно за те, як він працює зараз і які закони продавлює монобільшість.

– До речі, Ви згадали провалені реформи. Які з них, на вашу думку, провалені? Можете їх назвати?

– Якщо ви поставите це питання будь-якому перехожому, то вам майже напевно скажуть про реформу судової системи та правоохоронних органів. Але є й інші. І одна з них є моїм особистим болем – децентралізація.

Ми боролись за те, щоб у міст та сіл з’явився власний ресурс для розвитку. В результаті добре продуманої та організованої моделі співфінансування були проведені роботи з благоустрою населених пунктів Ізмаїльського, Ренійського та частини Болградського району. Результат видно неозброєним оком. Причому, його бачать навіть мешканці інших регіонів нашої країни.

Мене часто запитують – чому ми не балотувались від інших районів області, адже там теж потрібно наводити порядок? Я спочатку сприймав це за жарт, але, побувавши в тих районах, зрозумів, що люди не жартують – там, дійсно, дуже багато проблем і непочатий край роботи…

Саме тому ми й вирішили створити свою партію «ЗА МАЙБУТНЄ» і балотуватись до обласної ради, щоб наш досвід у розвитку 143 округу перенести на всю область. І в нас вже є досвід співпраці з усіма районами Бессарабії, а також півночі Одеської області. Поки що це стосується партійного будівництва, але коли ми почнемо представляти інтереси наших виборців, в тому числі і в Одеській обласній раді, то будемо імплементувати цей досвід конкретними справами в розвиток районів, міст і сіл.

Думаю, ми вже всім довели, що слів на вітер не кидаємо і наші слова не розходяться зі справами.

– Якщо вдалось стільки зробити, то чому ви називаєте децентралізацію – проваленою реформою?

– На жаль, коли до влади прийшла молода зелена команда, на яку громадяни покладали великі надії, був узятий курс на згортання цієї реформи. Виборці розраховували на потужний поштовх до розвитку, а замість цього обрані слуги народу почали вважати себе господарями життя і вирішили відібрати ті невеликі фінанси, які з такими складнощами передавались на місця. В результаті застопорилась реалізація дуже багатьох регіональних проектів, які ми свого часу ініціювали…

А потім почалось взагалі незрозуміло що. Громади почали ломати через коліно та силоміць об’єднувати. Розформовують райони і створюють нові… Але найсумніше, що це все робиться таємно, кулуарно, за незрозумілими алгоритмами. Немає ніяких чітких і зрозумілих розрахунків, документів. З людьми ніхто не спілкується, а просто тиснуть зверху, щоб підігнати конфігурацію громад під плани чиновників. Де ж тут передача повноважень і ресурсів на місця? Її немає!

В рамках реформи ми глибоко й на системному рівні продумали перерозподіл компетенцій та повноважень різних територіальних органів виконавчої влади, райрад і РДА, зміну статусу їх майна. Однак те, що відбувається наразі, більше схоже не на реформу, а на хаос. Рішення про ліквідацію старих і утворення нових районів призвело лише до повної невизначеності про те, як тепер в цих районах будуть функціонувати освітні та медичні установи, як будуть працювати суди, які органи будуть ліквідуватися, а які об’єднуватися. Окремої уваги, на мій погляд, заслуговує те, що це рішення прийнято напередодні виборів і не пройшло належного обговорення з мешканцями районів. Це привнесло в цей процес ще більше хаосу, невизначеності та конфронтації. Чому цю роботу було не провести завчасно або до виборів, або вже спокійно після них – зовсім незрозуміло…

Зараз багато політиків почнуть розповідати, як вони відразу після виборів перетворять на краще міста і села. Але я вважаю за необхідне відразу попередити громадян – швидких змін очікувати не варто. Якраз тому, що наш уряд і монобільшість просто відібрали у громад ресурси, а без них змінити життя людей на краще буде не так просто… Інша справа, що це не повинно бути відмовкою для тих, хто отримає представницькі мандати – я вже не раз переконувався, хто хоче працювати, той завжди знайде можливість.

– До слова про вашу команду. На цих виборах вона йде під прапорами партії «ЗА МАЙБУТНЄ». Розкажіть, чому зупинили свій вибір саме на цій партії і чому виборцям варто віддати за неї свій голос?

– Мій брат Анатолій Урбанський ставши народним депутатом України увійшов до складу депутатської групи «ЗА МАЙБУТНЄ», яка складалась з таких же мажоритарників, які переживають за свої округи та працюють зі своїми виборцями.

Вони разом боролись проти прийняття закону про продаж землі і робили все можливе для захисту інтересів місцевих громад. І хоча уряд і монобільшість в парламенті проігнорували їх зауваження і безцеремонно протягли потрібні їм закони, все ж ця боротьба показала, що депутатська група є впливовою силою, а її представники не продались і не зламались. Так з’явилась довіра один до одного і довіра до самої групи з боку виборців.

Потім члени цієї депутатської групи вирішили об’єднатись в партію, щоб ефективніше відстоювати права та інтереси своїх виборців, взяти участь у виборах і провести до місцевих рад нашу команду однодумців, які не дадуть слугам народу остаточно зруйнувати місцеве самоврядування в країні. Так з’явилась партія «ЗА МАЙБУТНЄ».

Відповідь на питання, чому ми розраховуємо на підтримку виборців, дуже проста. Тому що наша партія працює в інтересах людей і довела справами, що тримає своє слово.

Якщо говорити більш предметно, то виборці не почують від нас популізму і порожніх обіцянок, які їм пропонують інші політичні сили. Ми не робимо заяви заради безглуздого піару. Якщо ми вже щось заявляємо, то підкріплюємо це діями, оскільки для нас важлива мета, а не процес. До речі, ще однією перевагою партії «ЗА МАЙБУТНЄ» є наявність в її складі професіоналів, які знають, як працюють економіка і органи влади та як реалізувати ті цілі, які інші політичні сили з року в рік обіцяють, але нічого не роблять для їхнього втілення в життя. Ми готуємо інформаційні матеріали про нашу партію, і всі зможуть детально ознайомитись з нашими цілями і програмними положеннями партії.

Можу запевнити громадян, що їм за нас не буде соромно!

До речі, ми зараз набираємо в команду активних і відповідальних людей, які поділяють наші цінності та готові працювати в якості депутатів, щоб спільно розвивати міста і села, та будувати гідне майбутнє! Таких людей ми просимо зателефонувати в нашу приймальню за телефонами: (097) 168-36-18 або (066) 761-27-62, розповісти про себе та залишити свої контакти.

– Не можу не запитати вас про новину, яка здивувала і, мабуть, розчарувала багатьох мешканців Ізмаїла – мер міста вирішив балотуватись від партії «Слуга народу». Як ви ставитеся до цього рішення Андрія Абрамченка та як плануєте працювати з ним після виборів?

– Маю зізнатись, я знав про це рішення вже давно. І по-людськи я Андрія В’ячеславовича розумію. Сьогодні влада тисне на лідерів громадської думки, залякує безпідставними кримінальними справами, обшуками під сміховинними приводами.

І все ж можу Вас запевнити, що у нас будуть чесні вибори. Виборці не побачать бруду від жодної сторони. Я не уявляю як Андрій В’ячеславович зможе казати щось погане про нашу спільну роботу, оскільки він не та людина, яка буде говорити на біле «чорне». Ми дуже багато проектів здійснили спільно за ці роки.

Наведу приклад – Верховна рада VIII скликання проголосувала за децентралізацію, що дозволило наповнити місцеві бюджети. Такого раніше не було. Завдяки побудованій вертикалі ми разом змогли заасфальтувати вулиці міста, утеплити багатоповерхові будинки, упорядкувати зони відпочинку. Місто по закону давало співфінансування до 10%, а основна сума виділялась або обласною радою, головою якої був мій брат, або з державного бюджету, які залучав я, як народний депутат.

Сьогодні в Ізмаїлі завершується будівництво Палацу спорту і дитячого садка «Світлячок» – це ті об’єкти, які ми починали будувати разом. Сквери і фонтани нашого міста робилися спільно. Не можна забувати і про проекти, в яких наш Благодійний фонд «Придунав’є» підставляв місту своє плече у співфінансуванні.

Що ж до нашої співпраці, то я впевнений, що різні партійні прапори не завадять нам і далі спільно працювати над розвитком Ізмаїла, що є столицею перлини Одеської області – української Бессарабії. Ми не один день працювали разом, і я знаю, що він, як і ми, хоче лише кращого для міста.

– Ви активно співпрацюєте і з мером Рені Ігорем Плєховим. Чи буде він балотуватися від партії «ЗА МАЙБУТНЄ»?

– Рені – це яскравий приклад ефективності нашої командної роботи. Ми п’ять років спільно працювали на благо Рені, і зараз у нас великі плани по розвитку Ренійської ОТГ. Як самого міста, так і сіл.

Сьогодні йде формування майбутньої команди, вироблення стратегії розвитку, щоб громадяни відчули позитивні зміни після адміністративної реформи. І ми будемо робити це разом в партії «ЗА МАЙБУТНЄ». Так що Ігор Вікторович буде кандидатом на пост голови Ренійської ОТГ від партії «ЗА МАЙБУТНЄ» і, звичайно ж, ми будемо повністю його підтримувати.

– Дякую за інтерв’ю. Сподіваюсь, що ближче до виборів ви знову погодитесь відповісти на наші запитання.

– Буду радий.

Нагадаємо, раніше президент Благодійного фонду “Придунав’є” та народний депутат VIII скликання Олександр Урбанський розповів у чому полягає складність підняття затонулого танкера “Delfi”.